Нова реальність: треба шукати альтернативу США

Якщо вірити президенту США Дональду Трампу, розвіддані від США нам надходять. Питання: які саме і в яких обсягах. Але вже другу добу Україна не має інформації про запуск балістичних ракет. Ймовірно, будуть і третя, і четверта доби з "хмарністю над Брянськом".

Трамп заявляє, що Росія не допомагає Ірану (він у це не вірить), що енергетичне перемир’я є, бо він так сказав. І що Путін більше хоче угоди, ніж Зеленський.

В останню тезу я навіть повірю і скажу, що це правда. Чиста правда! Питання лише: якої угоди.

Путіну потрібне замороження конфлікту з максимально вигідними для Росії умовами.

Де є політичні поступки України, ЄС та США. Де є співпраця зі Штатами. І де є максимальне військове ослаблення України. Цього він дійсно дуже хоче. І, якщо зосередитися на таких рамках "угоди", то логічно, що бажання Путіна явно сильніше, ніж бажання Зеленського.

Водночас самого Трампа критикують навіть низка республіканців, результати проміжних виборів не гарантовані. Точніше, поки що ймовірність перемоги демократів велика і продовжує зростати. Відповідно, Трампу потрібна "угода" до проміжних виборів, і він буде тиснути саме на Україну.

Сценарій, за якого існує тиск з боку США, а питання стабільності Києва безпосередньо залежить від "компенсації" європейцями обсягів американської допомоги, що випадають, я описував у прогнозах на 2025 та 2026 роки. І ця схема спрацьовувала. Але є й продовження схеми – питання переформатування переговорних рамок.

Гадаю, зараз теза про те, що переговори, де США є єдиним посередником, вкрай небезпечні для України, стала зрозумілішою й логічнішою. Переформатувати рамки необхідно. Але варіант вибору "лише зручного" посередника не приносить результату. Умовно кажучи, переговори за посередництва ЄС, коли РФ сприймає Європу як супротивника, малорезультативні.

Але тут треба згадати ідею, яку започаткували з "форумами миру". Її закинули після того, як на саміті-2024 пролунали неприємні для української делегації виступи представників, наприклад, Саудівської Аравії. І тоді ідея з "формулою миру Зеленського" провалилася. А напрям роботи з кількома посередниками через півроку було покинуто на користь виконання формули "твіту Трампа" про завершення війни "за 24 години".

Але ж змогли в 2024-му, коли ситуація розвивалася значною мірою на користь РФ, змогли представники різних груп держав?

Сьогодні бажання переформатувати формулу є в ЄС, є у Бразилії та ПАР. Активні Туреччина, Саудівська Аравія, ОАЕ… КНР відкрито заявляє про готовність долучитися до процесу. Тобто ключові гравці, зокрема й ті, що можуть вплинути на Росію, заявляють про свою готовність.

Трамп розуміє, що за відсутності результатів його ініціативи США будуть у колі посередників, але вже не єдиним гравцем. Відповідно, Україні зараз варто активізувати дипломатичні зусилля на інших майданчиках. Як мінімум, провести консультації високого рівня з Індією, Туреччиною, Китаєм, Саудівською Аравією. При постійному контакті з ЄС (та узгодженні низки позицій).

Причому на індійському та китайському напрямках саме європейські країни можуть стати нашими "адвокатами" і допомогти домогтися як самих зустрічей у найкоротші терміни, так і результатів. В ідеалі ми маємо встигнути це зробити до 18–19 листопада – саміту АТЕС.

Місце для консультацій (коли ключові гравці зберуться в одному місці) також є – кліматичний саміт ООН у Туреччині 9–20 листопада. На який (першу його частину) заради переговорів щодо нашої проблеми можуть приїхати "важковаговики" від ключових держав. Туреччина буде тільки рада допомогти, адже це збільшує її політичну вагу у світі.

З точки зору публічних проявів активності, є два варіанти.

Перший. Проявляти терпіння і працювати з американською громадськістю. Тобто, наша мета – преса, політики. Показати, що РФ не думає про "перемир’я", а ціною терпіння Києва є загибель громадян. Такий підхід є найменш конфліктним щодо Трампа. Адже навіть після зміни балансу сил у Конгресі та Сенаті ця людина певний час залишається президентом США. І з ним треба мати справу.

Другий. Конфронтація. Простіше кажучи, публічна заява, що ми були терплячими, а зараз демонстративно починаємо виносити російську нафтову галузь. Це розлютить Трампа і, з точки зору Києва, така гра виглядає ризикованою. Але й вона можлива, якщо до моменту такого рішення відбулися успішні консультації, про які я писав вище.

Таким чином, зараз усе залежить від активності української дипломатії.

Не переговорних груп, а досвідчених дипломатів. Які готують зустрічі та консультації. І, що важливо, намагаються згладити проблеми, що накопичилися внаслідок політичних заяв із Києва.

Одним словом, це тест на дієздатність МЗС України. Якщо його буде пройдено, вже в листопаді ми можемо отримати можливість створення нових переговорних рамок. Результатом яких дійсно може стати замороження війни.

А до кінця листопада, на жаль, будуть "хмари над Брянськом" і Росія, яка "не допомагає Ірану і дуже хоче угоди". Принаймні, у сприйнятті Трампа.

Тексти, опубліковані у розділі «Думки», не обов’язково відображають позицію редакційної колегії УНІАН. Докладніше з нашою редакційною політикою ви можете ознайомитись за посиланням